Скільки я себе пам'ятаю, завжди любила малювати, щось будувати (пісочні замки, халабуди, вироби ...), ліпити меблі з паластіліна, збирати конструктор. Любила все, що можна придумати і втілити в життя. Крім того я завжди приваблювала друзів учавствовать, як мінімум одна людина мав дивитися, що я зробила. Мені було важливо, що б малюнок або будиночок для Барбі подобався комусь. У шкільні роки мої навички малювання в нагоді в оформленні стінгазет і творчих олемпіадах.

Згодом, задоволення стало мало, крім можливості прогуляти якийсь урок і помалювати. У старших класах я вирішила, що хочу бути лікарем. Не знаю від куди це бажання з'явилося, але навіть зараз я іноді про це думаю) При виборі університету, перед здачею ЗНО та інших тестів я зрозуміла, що лікарі повинні бути досить відповідальними, врядли вони малювали замість можливості вчитися. Так, що я вирішила «рятувати життя» тим, що не піду рятувати життя) Але хочеться робити щось хороше, потрібне, допомагати людям.